URL
Так глупо бояться счастья только потому, что оно неотъемлимо от боли (с)

Вчора дочитала "Ловець повітряних зміїв"
Здається, якийсь час буду не здатна відкрити нову книжку.

Взагалі останнім часом знову почала більше читати художньої літератури.
Це все тому, що наразі відклала в сторону навчання. От час і знаходиться.

З одного боку, халепа, з іншого, до дідька!



@темы: там суетный о небо бился

Так глупо бояться счастья только потому, что оно неотъемлимо от боли (с)

Познайомилась я із хлопцем. І, рідкісне явище, мені з ним комфортно проводити час (серйозно, зазвичай мені хочеться втекти ще посеред першого побачення, і часто побачення настільки нудне, що шукаю ввічливий привід завершити його скоріше), а ще він приваблює мене в сексуальному плані. І все б нічого, але щоразу вспливають якісь тривожні дзвіночки.

Ми бачились всього 4 рази, з великими перервами. Але при цьому він увесь час (а спілкуємося ми багато) піднімає теми, котрі приводять до розмов про відношення чоловіка з жінкою, про рівень доходів (тут маю додати, ми не обговорюємо конкретні цифри, але мені здається, я заробляю більше, не кажучи вже про квартиру-машину і тд, якщо вже він почав говорити про цей довбаний статус   :bubu: ), про відсоток, на який зарплата чоловіка має бути вищою, аби жінка комфортно могла завагітніти (прикрутивши трохи свої хотєлкі, його слова, не мої), про дітей, про статус людини, про те, як займається тілом, бо зовнішність теж підвищує статус чоловіка (він в процесі, якщо що))), про те, що у відносинах йому має хотітися, тож дівчина завжди має бути привабливою (після того, як я скептично підняла брови, додав, що дівчині звичайно теж має хотітися з ним). 
На днях, коли дізнався, що я тісно дружу зі своїм колишнім (якось воно мимохідь промайнуло, і я не люблю брехати, тож на пряме запитання намагаюся прямо відповідати), сказав, що в мене перший червоний прапорець з'явився, що я не можу відпустити і тому я досі неодружена. І все це такий жирний натяк, що давай, розривай цю дружбу. Виявилося, в нього є цілий список параметрів, часікі тікають, і дівчину хоче теж для статуту (але типу і для любові, звісно, ну що ти).
При цьому нагадую, що ми бачились лише кілька разів і навіть сексу ще не було. О, про секс, скинув дурний мем, а потім в жартівливій формі назвав строк, до якого в нас має статися перший раз. І він, типу, виходить на полювання на мене. І в усьому якийсь легкий натяк, що я ламаюся.
При цьому й думки не має запросити мене до себе, а натякається, що зустрічатимемося на моїй квартирі, доречі. А я взагалі чужимлюдям не довіряю і якого біса це я маю його до себе запрошувати?! От із запрошенням до себе ламаюся, тут правда. Чомусь не впевнена, що хочу бачити його в своєму просторі.

І все це якось мене нервує. Я не проти сексу, але наразі не закохана ні разу, тож мені б лише секс іноді та приємно проведений час на побаченнях. Я не маю на меті обов'язково вискочити заміж і не підбираю кандидата по якимось критеріям.
Хотілося б закохатися, а там може все складеться.

І от що мені з ним робити?
З кожним разом мені все важче уявити якесь спільне майбутнє. А сексу то хочеться  :lol: 



@темы: суета

00:12

Так глупо бояться счастья только потому, что оно неотъемлимо от боли (с)

Вчора він мені сказав, що я себе знецінюю, і досить часто.
І це правда.
Мені 32, а я досі не вмію приймати компліменти. Щоразу виправдовуюсь, пояснюю, що насправді не така, це просто хибне враження. :facepalm:  
Проблема в тому, що це не просто скромність, я дійсно не відчуваю, що заслуговую.
Я знаю, що заслуговую, але не відчуваю, що це так.  
Ну, добре, що нарешті хоча б знаю. Це величезний прогрес в порівнянні зі мною 7 років назад. 
Але от чесно, скільки ще років доведеться над собою працювати, щоб нарешті вирости з цих психологічних комплексів та проблем  :kapit:  



@темы: осколками

19:58

Так глупо бояться счастья только потому, что оно неотъемлимо от боли (с)

Цілий день не можемо ніяк підписати контракт. Відчуття, що граємо в пінг-понг.
Я вже не впевнена, що хочу на них працювати  :bubu:  


UPD: фух, підписали



@темы: суета

Так глупо бояться счастья только потому, что оно неотъемлимо от боли (с)

Коли тобі кажуть, скільку буде грошей ще до інтерв'ю, а ти хочеш щонайменше вдвічі  :ban:  
Відчуття, що деякі компанії просто знущаються.
Перелік, чого очікують від тебе, - треба бути якоюсь вандер-вумен. А зі свого боку - ніц.  :no:
Дякую, не треба.



@темы: суета

02:09

Так глупо бояться счастья только потому, что оно неотъемлимо от боли (с)

Приїхав мій Bluetti!!!!   :yayy:  
Тим часом сьогодні в Онтаріо був сніжний шторм, і в них теж вирубили світло і зв'язок. Тільки в них блуєтті нема  :tease3:  
Різдвяні вихідні будуть робочими, але теплими і щасливими, чого бажаю й вам  :deer2:  


Щасливого Різдва!
:new5:  



@темы: суета

17:34

Так глупо бояться счастья только потому, что оно неотъемлимо от боли (с)
Тільки но я зібралася в найближчий пункт незламності на підзарядку ноута, як дали світло  :love:

@темы: суета, мой город

14:04

Так глупо бояться счастья только потому, что оно неотъемлимо от боли (с)

Нічка була...
Вчора людина, котра ніколи мене не бачила до, зробила мені комплімент, мовляв, гарно виглядаю.
Мені здається останній раз я нормально виглядала минулої зими. А про "гарно" взагалі треба час відкотити на кілька років.  :no:  
Зараз я навіть не можу згадати, коли востаннє прокидалася природньо і сповнена сил. Зішкрібаю себе з титанічними зусиллями щоразу.

Але  я взагалі не про це хотіла)))
Іноді найменші дрібнички можуть зробити день незрівняно ліпшим :pozit:  
Гарний плейлист у вухах.
Мурзік приносить мишу в твої капці.
Встиг нагрітися бойлер!
Вимкнули світло, коли пік на сніданок панкейки? Окріп на каву в новенькому джетбойлі, а оладки досмажуєш на пальнику 2008го року (історія, як вона є). І все тому, що минулого тижня поповнив запаси газу.
А ще сьогодні сонячно  :sunny:  



@темы: там суетный о небо бился

22:02

Так глупо бояться счастья только потому, что оно неотъемлимо от боли (с)
Сьогодні була на концерті від Люмос Оркестра. Грали саундтреки з Гаррі Поттера.
Це було магічно  :heart:  

@темы: суета

16:03

Так глупо бояться счастья только потому, что оно неотъемлимо от боли (с)

Голова болить так, що хочеться її позбутися. Тиск на нулі.
Погода не додає позитиву. Намагаюся знайти в собі моральні сили вдягтись і вийти, бо дуже треба в супермаркет.

Вчора перевезли маму в іншу квартиру, здається трохи перевантажила спину. Тепер мама буде в пішій доступності. І зможе приходити погрітися, поїсти, помитися, коли в неї вимикають світло. І навпаки.
Нові графіки - біль. Та мусимо пристосовуватись.

Тимчасово, доки вона не розбере речі і не налаштає побут, забрала до себе Улю, тож в мене знову два кота. Це і подвійний головний біль, але й подвійне щастя. Вони не сильно товаришують, але вже не раз були вимушені жити разом, тож і цього разу за кілька днів перестануть вести бойові дії. Але які ж вони милі, коли сплять  :heart:  

З роботою все дуже так собі. Через постійні перебої інтернету, я працюю на мобільному. Але коли світло зникає на вишці, їм потрібен час аби перейти на автономку, і буває, що зв'язку немає годину-півтори. Нажаль, найчастіше це трапляється в вечірній час, саме коли в мене онлайн-зустрічі і дзвінки. Коли тебе викидає з дзвінка посеред робочої зустрічі з клієнтом або керівництвом, це дуже не гуд. Планувати щось теж стає неможливим. Виходить, на тебе не можна покластися.
Зроблена робота перестає мати значення, якщо ти не здатний ефективно презентувати її результати. Комунікація - надважливо. І нажаль, наразі я не відповідаю критеріям. Очікую, що зі мною розірвуть контракт найближчим часом. Щож, доведеться шукати нові можливості.

Наскільки ж я не фанат зими т__т
А цього року настрій ще паскудніший. Може, прикрасити трохи житло, спробувати створити святковий настрій. Навіть не знаю, будь-що наразі потребує прямо титанічних зусиль зі сторони моєї психіки. Виснажена.

Минулого року в цей час я взяла з вулиці кошеняту, шукала подарунки, бігала на побачення, планувала гори. Життя було складним, але терпимим, моментами навіть почувалася щасливою. Цього року зима максимально ненависна. І вона тільки почалася т___т

Нічого, прорвемося.  Годі себе жаліти, закинусь знеболюючим і піду таки по справах. Життя продовжується.  :box2:  



@темы: суета

00:22

Так глупо бояться счастья только потому, что оно неотъемлимо от боли (с)
Somedays I feel like a failure. Today is the day.
І як завжди, перед сном, щоб бути неспроможною заснути до світанку -___-

@темы: суета

01:03

Так глупо бояться счастья только потому, что оно неотъемлимо от боли (с)
Понеділок - день тяжкий. Тож cheers  :wine:  
Мммм, добре вино. Мені насправді хотілося келих іще з п'ятниці.
Прийшли результати аналізів, все в межах норми. Я так боялася. А тепер наче і відчуваю полегшення, але тоді не розумію, у чому іще можуть бути причини -___-
Я не готова по лікарям. 

За 3 тижні закінчується мій випробувальний термін на новому місці. Відчуття неоднозначні. Мені подобається, але я не впевнена, що мене залишать. Я однозначно дорого їм вартую, і явно відчуваю, як вони зважають, чи потрібна їм я, чи мене можна замінити двома дешевшими людьми. 
Я буду дуже засмучена, але зрозумію, якщо ми не подовжимо контракт.
 Знайти роботу по моєму профілю зараз, звичайно, - надскладна задача -___-

Зима прийшла раптово, морально я абсолютно не готова. Взагалі, це мабуть найогидніша пора року для мене. Це якщо в місті, бо коли я в горах, то мені за будь-яких умов подобається. Але в гори я наврядчи потраплю раніше середини січня. І це в найліпшому випадку, та й то лише на кілька днів  :weep2:  
Але в місті зима - бррр. Холодно, слизько, все чорно-біле. І мої тривожно-депресивні стани прямо розквітають.



Намагаюся давати собі ради за будь-яких умов, та взимку це найважче.

Цих вихідних працювала, тож наступні маю провести для себе. Навіть, якщо зима не відступить (хоча наче прогнозують потепління), всеодно піду гуляти.

Як же добре мати котика. Він, звичайно, і шкоди багато завдає, і дратує, і злить іноді, але потім він підійде, муркне, притиснеться до тебе, і вимагає пестощів. І ти все-все пробачаєш. І відчуваєш лише щемлячу ніжність. Справжня любов  :heart:  

Якби існувала людина, до якої я була б здатна відчувати те саме...
А як існує, от би її зустріти


@темы: суета, осколками, мой город

00:28

Так глупо бояться счастья только потому, что оно неотъемлимо от боли (с)

Жовтень пройшов без неочікуваних проблем, за що йому величезна вдячність. Всі, що були, - передбачені.
Обидва концерти були прекрасні. Взяла квиточки на грудень.
Жовтневі Карпати -це взагалі  :heart:  , заради цього я здатна пережити марафон з логістикою.

Робота працюється, вже 2 місяці пройшло, а я досі не розумію, чи мені подобається, і чи мною задоволені. Бувають дні хороші, бувають й злі. Ще й з перебоями світла графік геть збився. Що ж, за місяць спливає випробувальний термін, тоді й дізнаюсь)

Я люблю осінь, навіть коли тумани, дощі та мряка. Хоча якщо дощить, то неможу сходити побігати, а це один з моїх стовпів спокою.
Мою психіку тримають біг та йога. А ще прогулянки і котик, куди ж без нього)
Та як же було круто вчора, коли таки вийшло сонечко  :sunny:  

Було б класно, якби цих вихідних обійшлося без дощу, дуже хочеться знову гуляти. Може розвідаю ситуацію на Борщагівських озерах, давно там не була. 



@темы: суета

09:04

Так глупо бояться счастья только потому, что оно неотъемлимо от боли (с)

Очікуєш прокинутись від будильника, натомість його функцію на себе бере вибухова хвиля.
Ну хоч не о 5й ранку.



@темы: мой город

Так глупо бояться счастья только потому, что оно неотъемлимо от боли (с)

Два тижні на новому місці, поки все ок. Дуже подобається, що сама планую день,  прив'язана лише до вечірніх (ранкових по їхньому часу) мітингів. Тож для себе встановила графік з 11 до 20. І це шикарно. Зранку займаюся йогою або іще чимось, неспішно п'ю каву, граю на фортепіано в своє задоволення. Нікуди не спізнююсь і почуваюся розслаблено й комфортно. А могла б їхати через усе місто о 8й ранку в давці громадського транспорту, з кавою на голодний шлунок і обпеченим язиком.
Після роботи готую вечерю, читаю чи дивлюсь щось, розслабляюся і знову нікуди не поспішаю.
Мені подобається такий ритм.

Багато гуляю на вихідних, насолоджуюся кожною осіннєю миттю. Навіть коли накрапає дощ.
Ходила на виставку Далі, їла улюблений фо бо на фуд-маркеті і тістечка в кондитерських, гуляла парками в центрі, два рази була на ВДНГ і один в Пирогово, розвідала, як від мене швидше дойти до Жмеринського лісу ака парку Совки (це чітерство, але круто, коли можна скоротити дорогу через закриту територію ЖК))), прочитала 3 книжки, згризла 2 кіла яблук, спекла яблучний пиріг і млинці (хоч ще й далеко до Масляої), з'їла тонну круассанів і випила декілька галонів кави (скільки б сортів не куштувала, завжди повертаюся до зерен з Кенії).

Сьогодні була в лабораторії бігу, підбирала новенькі кросівки. Нарешті знайшла пару, котру взула і не хотіла знімати. Попросила загорнути з собою))) Це наразі найдорожча пара взуття,  котру я коли-небудь купувала в гривневому еквіваленті (хоча в валюті мої улюблені найки, котрим вже 10 років, здається були навіть трошечки дорожчими). Я шукала їх рік.
Розвідали нове місце (насправді їм вже 2 роки), куди буду, напевно, іноді приїздити попрацювати, коли треба буде змінити оточення. В них гарна кава, смачна випічка і кухня. 5 поверхів, тераси, балкони і дах, купа зелені і вихід на міні-парк з 4го поверху. А ще вай фай і багато затишних куточків, де є стіл і розетка.
Ще один плюс віддаленої роботи, полягає в тому, що працювати можна звідкіля заманеться)

Я злизувала з пальців крем, що вичавився коли наважилася вкусити те фісташкове шу з кракеліном. Ми сиділи на терасі і сьорбали досі гарячий фільтр, підставивши обличчя м'якому сонечку, примруживши очі від задоволення.
А потім ми, знову на ВДНГ, їли хот-доги, запиваючи їх солодким обліпіховим чаєм. Вечірнє низьке сонце чудернацько витягувало наші тіні на асфальті, та якщо дивитися проти сонця, то все навкруги сяяло. Сяяли і люди. Це був дуже хороший день.






На жовтень вже заплановано 2 концерти і Карпати. Дивимось іще репертуар театру ось,  хотілося б на якусь добру комедію сходити.

Ця осінь буде прекрасною. Я відмовляюся дозволяти зовнішнім обставинам впливати на це моє відчуття. В нас відібрали весну і літо, свою осінь я не віддам  :heart:  
 



@темы: суета, осколками, мой город

00:50

Так глупо бояться счастья только потому, что оно неотъемлимо от боли (с)

От і добігає кінця відпочинок.
Погодилась на оффер, з понеділка знову працюю.
Навіть трошки сумно, бо за цей час встигла тільки з побутовими питаннями трошки розібратись, планувала іще тиждень побайдикувати, та он як складається.
Ну що ж



@темы: суета

19:29

Так глупо бояться счастья только потому, что оно неотъемлимо от боли (с)

*увімкнула кондиціонер, щоб вдягти улюблену фланелеву сорочку*


*хрумтить яблуком доки тушкує гарбуза з томатами і патісоном*

Нарешті  :love:  



@темы: нашептано

15:32

Так глупо бояться счастья только потому, что оно неотъемлимо от боли (с)
Здоров'юшко, повернись. Мені ж лише трохи за 30, та й веду відносно здоровий спосіб життя, чому ж організм сиплеться? Не глобально, але дрібничка тут, дрібничка там, і так усе.
Сил уже нема, я не здатна зараз вивозити будь-який додатковий стрес.
Всесвіту, мені досить, чесно.

@темы: суета

19:56

Так глупо бояться счастья только потому, что оно неотъемлимо от боли (с)

Прокинулась о 8ій, щоб погуляти по ботсаду до спеки. Це було круто, та завтра я вже на такий відчайдушний крок не здатна, тож домовились не раніше ніж на 12ту)))


Минулої п'ятниці ходила на "Швидкісний потяг", та довбана повітряна тривога не дала додивитись хвилин 40 кіна. Дочекаюсь вже, як заллють в мережу нормальної якості і додивлюся вдома. Якось воно так надійніше.


Розвідали іще сьогодні цікаве місце зі смачним раменом, нове для нас, а ми на азійських кафехав в Києві знаємось. Було непогано, думаю, повернуся туди іще. 

Чим відіпрати червоне вино з білої футболки? Улюбленої футболки т___т

Почала читати "Ловець повітряних зміїв". Перед сном, мабуть, не варто. Після піднятих тем треба спочатку заїсти гіркоту тістечком і подивитись щось добре, наприклад, Міядзакі, бажано при цьому кота під бок. А потім вже можна спати без тривог.
Менталочка останнім часом дещо послаблена, варто про неї ліпше піклуватися.



@темы: суета, мой город

11:38

Так глупо бояться счастья только потому, что оно неотъемлимо от боли (с)
  :heart:  

@темы: рідне