Останній тиждень спека стоїть неймовірна. Доходить до того, що після обіду, як сонце повертається, йду працювати в кафе. Бо вже 2 рази схопила тепловий удар. Коти теж потерпають. Трохи свіжіше стає на світанку.
Як же важко без кондиціонеру.
Ремонтуємо авто, якщо все вдасться, то за тиждень буду вдома.
Маю багато думок та конфліктних відчуттів. Та все пусте порівняно із тим, що безпосередньо мої всі живі. Болісно за знайомих, але такі часи, втрачаємо життя за життям. Тож мусимо допомагати по можливості та радіти, що близьке коло хоча б іще один день ціле.
Як же хочеться втекти від цієї реальності.