Так глупо бояться счастья только потому, что оно неотъемлимо от боли (с)
Бувають дні, коли натхнення
Зітхає тяжко в товщі тліну,
І серце б'ється в клітці ліні,
Немов окрилене дитя,
Зриває дах, платівка стогне,
І голка розчаровано скрипить,
А руки тягнуться, - ще мить, -
Я у полоні забуття.
От тільки струни розірвало,
І замість ноти глухий стук -
Минає музики чарівний звук,
А я лишаюсь з почуттям
Гірким
Насамоті.
-
-
12.08.2010 в 23:15