Так глупо бояться счастья только потому, что оно неотъемлимо от боли (с)
Серце людське – не м’яз, а океан. І мій сповнений любові та болю. Надто гірко він бурхотить, надто жалісно здіймає хвилі – ось-ось величезне цунамі затопить світ, проллється сльозами відчай і на шалену мить не ковтнути повітря. Іноді я задихаюся від жаху, іноді від образи. А картає бажання замружити очі та прокинуться.
Серце людське – океан, а душа – буревій. І немає покою у жодному.